Я не можу гарантувати тобі, що у твоєму житті все буде добре. Проте обіцяю одне: буде цікаво!

середа, 22 лютого 2012 р.

Про слова

   Іноді заплющую очі та уявляю собі, що ця розмова з людиною остання - і про що говорити?
   Тоді всі непотрібні слова осипаються,
опадають поза свідомість,
забуваються...

   Я боюсь даремно вжитих слів, порожніх балачок та прощань. Але...
   Не уникнути ні першого, ні другого, ані третього.

   Відповідати за кожне слово - це, звичайно, чудова звичка, проте на формування її йде все життя.
   Розмова розширює межі наших особистих всесвітів, збагачуючи нас новою інформацією...
   Проте...
   Кожне слово вимовлене необережно - то рана. Є  ж слова, які ми ніколи-ніколи не забудемо.

   А тобі... тобі не страшно ранити? Мовчи. Хай ця тиша в*язкими ниточками обплутує з ніг до голови...
   Мовчи і зазирай у вічі. У них - весь Всесвіт...


2 коментарі:

  1. Марта, що я тобі можу сказати... Знаю, що це було каменем кинутим в мій город, докором, який імовірно мав би стати мені кісткою в горлі.
    Та не став. Люди змінюються. Змінюються погляди і підходи до ситуації... Так сталось, що трансформація була взаємною. А ще сталось так, що ми повністю змінили середовища. Звідси і брак контакту з певними множинами людей.

    ВідповістиВидалити
  2. там ще перед "імовірно" кома мала бути.

    ВідповістиВидалити