Зафіксуй мені погляд на фото.
Помовчи… Не страшно вже мовчати.
І збираймо докупи всі ноти,
В них загубимо сутність «страждати»…
А у мене немає «на потім»:
Ні думок, ні обіймів, ні зізнань.
Тепер небо заковане в дрОти…
Небо, мене не порань!
Може, ти посміхнешся під вечір?
Тобі це не буде боліти?
Приведеш до тями за плечі
І накажеш негайно… летіти.
Зафіксуй мені міст у падінні,
Крила птаха в міському польоті…
Щось таке неземне, нетлінне,
Й слід на небі від вертольота…
Ми також згоримо, як комети:
Для життя відведено лиш спалах…
Ми – невидимі світи, ми – ракети,
Що рахуємо час по серця ударах.
Зафіксуй мені погляд на фото:
Свою душу навиворіт… Поводитимусь обережно.
Людська душа давно стала лотом,
А я люблю гріти душі… безмежно.
Зафіксуй мені час хоч на трохи.
Зупини весь рух поїздів.
Рахую до завтра кроки,
Тобі варто летіти, повір…

Немає коментарів:
Дописати коментар