Я не можу гарантувати тобі, що у твоєму житті все буде добре. Проте обіцяю одне: буде цікаво!

середа, 1 лютого 2012 р.

Про маму

Щоп`ятниці та щосуботи я слухаю її рівне дихання під час сну. І плачу. Коли б хто знав, який то страх втратити найважливіше, - маму. Може, то найбільша фобія людства?

Раніше мама відігравала не таку важливу роль для мене.
 - Мамо, облиш! У мене поганий настрій.
 - Мам, я ж вірш пишу. Потім поговоримо.
 - Не буду пити ці ліки, мамо.
І ще безліч прикладів...

А потім раз, - і усе! Раптом почала усвідомлювати, що кількість вдихів-видихів не безкінечна, а серце не зроблене з гуми, яка витримує набагато більше навантажень... Отоді я почала цінувати.

Мамо, дякую, що я просто можу чути твоє дихання крізь плівку снів, і бачити посмішку. Доки ти є, - я дитина.




Мамо, ти займаєш таке величезне місце у серці,
Більше, ніж оці всі разом взяті люди.
Більше, ніж моря, книги, подорожі, хлопці,
І так завжди. Так безперервно буде…

Бо хто в мені вмістив зірки, думки, простОри?
Хто вперше полюбив і вперше зрозумів?
Уперше витирала сльози, привела до моря,
І слухала сюжети моїх снів

Ти, мамо. Після невдачі – валеріанку й воду,
І мовчки гладила рукою по щоці.
Ти, мамо, залишалась при незгодах,
А не кидала в спину камінці…



Немає коментарів:

Дописати коментар