Львівські маршрутки, які галасливо проносяться повз мене, псують непорочність ранку... Порожнеча обступає з усіх сторін... Лавиною навалюється холодне повітря.
Шия замотана у шарф. Я мчусь в університет.
Легені стомлено всмоктують кисень...
Здається, цей ранок схожий на десятки інших ранків зими. О 9 почнеться перша пара. О 14 годині я йтиму додому. Щоранку - кава з молоком і холодна вода у крані. Дзвінок мами. Дзвінок мамі. Відслонити штору, щоб подивитись на те, що твориться за вікном...
Одним словом, стабільність.
А мені необхідна якась мінімальна впевненість у тому, що завтра, серед сотні розбурханостей, непорушними залишаться хоча би кілька речей. Наприклад: та ж кава вранці чи засніжені вулиці.
Хочу знати, що це все мені не примарилось у одному з ірреальних снів...
Холодно! Холодно!
Перехожі кричать про прихід зими, підвищення цін на газ, про політику... Йдуть і розмовляють, закутавшись у свої омани та куртки...
А чи знаєш ти, що зими нема?
Є лише 90 днів для того, аби витіснити внутрішній холод зовнішнім.
Це не зима. Швидше - реінкарнація холоду у тепло...
Можливість.
Щодня нам даються ймовірності докорінно змінити своє життя. Але ми їх не помічаємо. Зате помічаємо зиму, але…
…Зими не існує. Її можна лише вигадати, щоб виправдати холод всередині та ззовні.

да...
ВідповістиВидалити