Мені зрештою вісімнадцять років
Я не ношу годинників та спогадів
Не палю цигарки хоч обожнюю дим
Шнурую різні шнурівки на черевики
Ти стверджуєш що я безлика
Ніяка. Не бачила Крим та Рим.
Ти кажеш що вільна від здогадок
І не роблю давно вже перших кроків
Щосереди я заправляю пам'ять снами
Аби вони не закінчувались впродовж тижня
Читаю казки сплю у смішній піжамі
Запиваю біль та чай з одної чашки
В мене ніколи не доходить до розв’Язків
І я говорю про все що трапилося мамі
Обожнюю тебе розповіді стиглі вишні
Переглядаю мультики з дітлахами
Так все в мені дитяче правда все
Нема що додати чи відняти
Та хто тобі під серцем принесе
Крім мене зачаті нами мрії?
Скажи мені хто так зуміє?
Мене час по шматочках краде
І ти мене викрадаєш забагато
Бо в любові оживає все людське
Любов так часто бавиться у свято
Або в ката.

Немає коментарів:
Дописати коментар