Я не можу гарантувати тобі, що у твоєму житті все буде добре. Проте обіцяю одне: буде цікаво!

четвер, 1 березня 2012 р.

Близнюкові ранки


Поки ти спиш з іншою, накрившись вицвівшими простирадлами з гуртожитку,
В який вона заселилась нещодавно (Ну, знаєш, як буває, - змусили батьки.),
В черговий раз я старанно перевіряю, чи добре замкнулась у власній клітці,
Чи міцно перев’язане апатією серце, щоб йому не вдалося втекти…

На ваших віях сонце о шостій ранку танцює вальси з променЯми.
Її голе тіло віддає юністю і ще чимось таким порочним. Жаданим.
Вона міцно обіймає крізь сон, ви загортаєтесь в ранок спільними снами.
І ти, мабуть, не вперше вже відчуваєш себе особливим і коханим.

Мій ранок насипається сухим сніданком у чашку з птахами,
Кашлем із сусіднього балкона. Снами, що заблудились від вас.
Мій ранок завжди запізнюється, шкутильгає, припливає з кораблями,
Що останніми прибувають у порт. Нав’ючені споминами. Бо, що для них час?

Бабуся на розі вулиці продає сірники. По двадцять копійок. «Купи, дитино!»
Сонно виймаю гроші, купую весь її товар. Може, хоч вони мене загріють…
Ввечері запалю сірниками старий камін, перед тим змівши мітлою павутину.
Себе запалювати буду світанками. Щоразу починатиму жити. Я це вмію.

Поки ти спиш з іншою, мені приходять листи. Їх приносить стара поштарка,
Яка просто не може не погомоніти зі мною. До речі, це янголи пишуть листи.
Вона, звісно, цього не відає. Не говорю адресантів, бо знаю, що тітка – пліткарка.
Хоч вона й розкриває дні швидкою ходьбою, як троянди свої пелюстки…

Маєш родимку на плечі, я пам’ятаю. А ще ти звик прокидатися запізно…
Коли любиш, то щосекунди помираєш, якщо коханий щасливий без тебе.
Один з багатьох близнюкових ранків… Може, то доля – прокидатися порізно?
І коли біль зашкалює у венах, може, це щастя – мати в серці небо?

29.02.2012 р.Б.

Немає коментарів:

Дописати коментар